У нашому житті література відіграє дуже важливу роль. З дитинства до похилого віку людина живе у взаємодії двох світів — повсякденної дійсності та художньої літератури. З неї ми пізнаємо життя, вчимося споконвічним духовним цінностям, знаходимо відповіді на свої численні питання.
Відкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо ні її змісту, ні головних героїв. Та, прочитавши цей твір, ніби піднімаємося ще на одну сходинку знань, мудрості, досвіду і вдосконалення власної душі. У світі, створеному митцями слова, життя постає перед нами не тільки таким, яким воно є у дійсності, але й таким, яким воно може і повинно бути.
А хто ж вони такі, митці художнього слова? Досвідчені чи початківці, класики та сучасники, люди, які живуть поряд, ходять тими ж вулицями, що і всі, але відрізняються від інших особливим сприйняттям оточуючого нас життя, особливим даром розповісти про свої відчуття, думки мовою поезії.
Літературне свято поетів-початківців «Поезія завжди жива» відбулося у Центрі дитячої та юнацької творчості з нагоди Всесвітнього дня поезії та об'єднало декілька поколінь читачів та творців художнього слова. На святі зустрілися юні дарування району, учні та педагоги шкіл, вихованці студії «Едельвейс» Центру дитячої та юнацької творчості та поети-сучасники рідного краю, які все своє життя, працюючи творчо і натхненно, бережуть і леліють мову, залишаючи у спадок новим поколінням животворне слово.
Почесними гостями свята стали ветерани Великої Вітчизняної війни: Сусєва Раїса Трохимівна, Пащенко Микола Пилипович та Олійник Варвара Харитонівна.
Члени літературного об'єднання «Вир», Пономаренко Сергій Вікторович та Лук'янець Людмила Іванівна, розповіли початківцям про свою поетичну долю, читали прекрасні поезії, створені досвідом і продиктовані часом.
 
Юні лірики поділились з присутніми власними почуттями та думками, які їх хвилюють. Разом з гостями вирощували «Дерево Поезії», уважно слухали слова настанови від досвідчених поетів. З особливим теплом говорили поетичною мовою про батьків та дітей, з глибоким патріотизмом та розумінням сучасних проблем про Україну, з болем та повагою про Велику Вітчизняну війну та ветеранів.
Поезія завжди жива… І житиме вона, доки існуватимуть ті, хто мають здатність дивитися на світ особливим поглядом і говорити про нього особливою мовою Поезії. Натхнення вам, шановні поети і поетеси, творчих здобутків та досягнень в літературному житті!
Про війну
П’ять років тривала вона,
Незабутня жорстока війна.
І чути: не тільки гармати,
За Вітчизну воюють солдати.
Привели шляхи-дороги
Наш народ до перемоги,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни!
І сьогодні ветерани,
Всі солдати-дідусі
Згадують глибокі рани
Зі сльозами на щоці.
Дудкіна Тетяна
Ворожбянський НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ №1
Рідна земля
Буяють трави, колосяться ниви,
Із шумом ріки гуркотять,
І знов на морі місячні припливи,
Птахи ще в вирій не летять.
Простягся степ безмежний, безкінечний,
Під синім небом – благодать,
Лиш ти один – друг вірний і сердечний,
Не хочу я тебе втрачать.
Моя земля чудес всіх повна,
Карпати – гори золоті,
Вас не змінили часу жорна,
Та стоїте на самоті.
Гаї шумлять в зеленім цвіті,
Тут знов співає соловей,
Радію я цій кожній миті,
Що інших радує людей.
Я так люблю і всім бажаю,
Щоб ти коханою була!
Земля моя, мій рідний краю,
Щоб більш не бачила ти зла!
Литвин Роман,
вихованець літературної студії «Едельвейс»
Центру дитячої та юнацької творчості
Котик
Котик Митька – чорний хвіст,
Він такий у нас артист:
То залізе на диван,
То заскочить на паркан,
То у хаті щось нашкодить,
І спокійно далі ходить,
Наче все не він зробив!
Хто ж це посуд знов побив?
Пугач Кароліна,
вихованка літературної студії «Едельвейс»
Центру дитячої та юнацької творчості
Спасибі, тобі, матусе!
Колись я подумки пірнала в казку,
Іще малою, знавши мами ласку,
І пісню тиху колискову,
І загадку, і рідну мову.
Здавна матінка навчала
І поради мені дала.
Чом це дощик накрапає?
Як рослину напуває?
Що за цукор з неба пада?
Пояснить вона це рада.
І обійме, і насварить,
Смачний борщик вона зварить,
Приголубить і зігріє –
Про це щастя кожен мріє.
Спасибі, тобі матусе,
Спасибі, рідненька моя,
Буває на тебе я злюся,
Знай, злюся, по-доброму, я.
Шинкаренко Наталія,
Куянівський НВК: ЗОШ І – ІІІ ст. – ДНЗ
Дощить
Тихо падають краплинки,
Краплі – дорогі перлинки,
Тихо б’ються об вікно –
Плаче скло.
І у тиші лунає їх пісня сумна,
Тиха і ніжна вона.
Дощить, та час біжить.
І сонце вигляне, сяйне –
Дощ мине.
Піддубна Аміна,
Улянівський НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ |
