Є таке звичайне село Шкуратівка, яких багато на Сумщині. Та є в цьому селі зелена перлина – дендрарій, який справедливо в усій окрузі називають «Мухопадове диво». Це не якась цікавинка природи, а вражаюче творіння людських рук, неперевершена симфонія людської душі, щедро втілена у вічнозелену красу. 50 років велично шумлять, торкаючись один одного густими кронами, хвойні дерева зібрані з багатьох країн світу. Справжню зелену перлину рідного краю виплекав за життя учитель біології місцевої школи Йосип Хомич Мухопад.
Й. Х. Мухопад народився і виріс в с. Шкуратівка. Закінчивши педагогічний інститут працював вчителем в Путивльському районі. В перші воєнні дні 1941 року пішов на фронт. Перенісши тяжкі випробування війни: поранення, полон, поніверяння в концтаборах Польщі, Німеччини живим повертався додому в свою рідну Шкуратівку, на своєму шляху зустрічаючи розорені міста і села, нашвидкоруч створені могили та обеліски загиблих, скупі написи яких повідомляли про тих, хто лежав у тих могилах. Мала Батьківщина зустрічала свого сина спаленими хатами, про які нагадували лише уцілілі цегляні печі. І десятки, сотні загиблих у полум’ї війни односельців, серед яких було багато його ровесників.
На той час виник у Йосипа Хомича задум у пам’ять про кожного загиблого односельчанина посадити і виростити дерево, яке б десятиліттями, віками нагадувало живим про тих, хто ніколи вже не прийде з вогняних доріг війни. Першими були насадження вишневого і фруктового саду біля Шкуратівської школи. Саме тоді Й. Х. Мухопад перечитав десятки книг, щоб дізнатися, які дерева найкраще приживуться в нашій кліматичній зоні, вишукував адреси ботанічних садів, лісництв і просто аматорів лісівничої справи з різних країн світу, у яких можна було б роздобути саджанці чи насіння хвойних порід. Як виявилось саджанці пересилати на далекі відстані не можна, тому довелося Йосипу Хомичу збирати з усього світу, як то кажуть, по насінині.
Виростити дерево з насінини було не просто, але поступово подвір’я шкільного вчителя перетворилося у своєрідний лісорозсадник, у якому до кінця свого життя Йосип Хомич вирощував з насіння та живців саджанці хвойних дерев і з трепетом у серці дарував усім, хто мав бажання зробити свій край прекраснішим.
На присадибній ділянці сіянці-мандрівники з різних куточків планети перетворювались на тендітні хвойні деревця. Не все вдавалося, як хотілося б. Траплялося, що гинули деревця від сильних морозів, чи від спекотливого літа, дошкуляли маленьким рослинам і різноманітні шкідники, а бувало, що гинули вони і від байдужої людської руки.
Болісно переживав Йосип Хомич втрату кожного деревця – бо для нього це зламана пам’ять про загиблих друзів.
Сіянці поступово зростали, набиралися сили. Правлінням місцевого тоді колгоспу «Жовтнева революція» було прийнято рішення висадити саджанці на пустирі в центрі села.
Навесні 1967 року в ювілейний рік Жовтневої революції під керівництвом Йосипа Хомича було висаджено першу тисячу тендітних саджанців.
Й. Х. Мухопад вдень і вночі піклувався про кожну рослинку. Кожен саджанець потрібно було щодня полити, а вночі Йосип Хомич хвилюючись відвідував дендрарій, щоб пересвідчитися, що ніяка наброда не пошкодила деревця. На сьогодні ростуть у Шкуратівському дендропарку понад чотири тисячі хвойних дерев 13 родів, 50 видів. Не всі кращі ботанічні сади мають у своїй колекції такі дерева, які вдалося виростити великому ентузіасту, простому вчителю у невеликому українському селі. Для звичайних людей це просто краса, а для Йосипа Хомича ціла академія природи, без якої, як без води та повітря, не може обійтися людина. Протягом багатьох років дендрарій є справжньою науковою та дослідницькою лабораторією для членів дитячого лісництва, наукового товариства учнів Центру дитячої та юнацької творчості. Завжди з любов’ю Й. Х. Мухопад розповідав дітям про кожне деревце, ніби про біографію людини. Передавав юним дослідникам досвід як з насінини, що менша від макового зернятка виростити 40-метрове дерево.
Разом з юними лісівниками вони розчищають дендрарій від сушняку, зламаних вітром дерев, дикорослих рослин і бур’янів, роблячи все можливе, щоб відвідуючи дендрарій, кожний бажаючий отримав справжню насолоду. Педагоги та учні Центру дитячої та юнацької творчості і сьогодні згадують, як заходить Йосип Хомич до закладу в поношеному піджачку, військового крою сорочці і кирзових чоботях з маленькою сокиркою за поясом, щоб надати пораду і практичну допомогу в посадці перших екзотичних хвойних рослин на території закладу, які поклали початок створенню сучасного мінідендрарію. Педагоги та учні позашкільного закладу продовжили справу мудрого вчителя і наставника, коли його не стало, адже він створив не лише унікальний дендропарк, а й прищепив любов до живого світу сотням вихованцям.
Вирощені ним деревця шумлять сьогодні у населених пунктах: Воронівці, Ганнівці-Вирівській, Кальченках, Крижику, Червоному, м. Ворожба, м. Білопілля біля Центральної районної лікарні, в Центрі дитячої та юнацької творчості. Те, що зробив Йосип Хомич Мухопад – це справжній подвиг, жива пам’ять загиблим землякам.
Шумлять сосни і ялини, смереки і кедри в пам’ять про тих, кому не судилося повернутися до своєї домівки з фронтових доріг. Продовжуючи справу Йосипа Хомича Мухопада юннати Центру дитячої та юнацької творчості і сьогодні проводять досліди по розмноженню хвойних дерев шляхом живцювання. Щорічно в парниках ЦДЮТ висаджуються сотні саджанців екзотичних хвойних дерев. У 2000 році на території Центру дитячої та юнацької творчості створено мінідендрарій, в якому поряд із звичайними соснами та ялинами представлені рідкісні види хвойних: Псевдотсуга Мензіса сиза, ялина колюча блакитна, тис ягідний, смерека Віча, гінкго Білоба, ялиця Сибірська та інші, якими можуть помилуватися не лише жителі міста, а й гості.
Кажуть людина, яка посадила хоч одне дерево, прожила життя недарма, залишивши після себе живу історію для нинішніх та майбутніх поколінь. А життя Йосипа Хомича Мухопада – це подвиг про який буде пам’ятати не одне покоління.
|
