Щорічно в третю суботу серпня у всьому світі відзначається Міжнародний день безпритульних тварин, який був заснований за ініціативи Міжнародного товариства прав тварин. Вперше ідея про Міжнародний день безпритульних тварин була озвучена в 1992 році, ISAR в її починанні підтримали зоозахисні організації в різних країнах світу. Завдання цього міжнародного дня – привернути увагу до проблеми безпритульних тварин та пошуку гуманних шляхів його вирішення. Цей день вважається не стільки святом, скільки приводом звернутися до проблеми бездомних тварин, розповісти максимальній кількості людей про їхню трагічну долю. По всьому світу цього дня проходять просвітницькі та благодійні заходи. Волонтери проводять концерти, конкурси й аукціони, що допомагають зібрати кошти, які спрямовують на допомогу безпритульним тваринам – в першу чергу, звичайно, собакам і кішкам. Також цей день – хороший шанс знайти господаря для безпритульного пса чи кота.
Людство ставиться до безпритульних тварин по різному.
Більшості людей байдуже…. Одні виступають за їх травлю, а інші їх люблять, рятують,лікують і допомагають знайти господарів. Члени дитячого Товариства охорони природи, працівники Центру дитячої та юнацької творчості на чолі з директором закладу Іриною Вікторівною Ручкіною відносяться до тієї категорії людей, які безкорисливо дарують свою допомогу і любов безпритульним тваринам.
З чого все починалося… Одного разу,дуже давно «прибився» до закладу невеликий песик, біг за кожним, хто йшов до позашкільного закладу, і заглядав у вічі дітей та дорослих. Нагодували, обігріли і вирішили залишити у закладі, так би мовити прийняли в «охоронну службу», яку пес Кузька багато років ніс справно, допомагаючи сторожам і мабуть почував себе начальником охорони.
…З того і почалося. То працівники чи вихованці знайдуть на подвір’ї підкинуте кошеня чи маленьке цуценя. Доглянуть, підлікують, відгодують, а там і господар знаходиться. Багато проходить через позашкільний заклад безпритульних тварин. Були у нас окрім котів та собак поранені білки, сичі, чомга, лелеки, осиротілі їжачата та інші тварини. Нікому намагалися не відмовляти, приймаючи птахів та тварин у відділ еколого-натуралістичної та науково-дослідницької роботи, в якому працює пункт швидкої допомоги тваринам. Надавали першу допомогу, лікували, відгодовували, рятували від зимових холодів та знаходили нових господарів для домашніх тварин, а мешканців дикої природи, коли минала загроза їх життю, випускали на волю. За роки поповнився склад міні зоопарку Центру новими мешканцями, які відважно несуть сторожову службу безмежно дякуючи своїм рятівникам. Особливо багатими виявилися на тварин-безхатченків 2017-2018 роки. Несуть жителі міста до закладу непотрібних цуценят, кошенят, підкидають на подвір’я, не розуміючи що це не притулок для тварин. Приймаємо, годуємо, лікуємо за власні кошти, шукаємо господарів. Наші зусилля не були марними і, дякуючи Богу, ще є в нашому місті люди, які беруть до себе у сім’ї чотириногих друзів. Знайти для тварин порядних і добрих господарів – не легко. Ми обдзвонюємо, простежуємо чи в добрі руки потрапила тваринка. Господарі, на величезне щастя, виявляються відповідальними і порядними людьми. На сьогоднішній день знайдені нові домівки більше ніж 50 тваринам.
В даний час у нас міститься більше 10 безпритульних тварин. Шукаємо людей, які могли б взяти тваринку собі додому. Які могли б годувати їх та надати прихисток. За всі роки ми не отримували від держави ні копійки, утримуючи безпритульних та потребуючих допомоги тварин на власні кошти. На жаль, ми не можемо всіх врятувати. Нам допомагають прилаштувати тварин-безхатченків до господарів і вихованці закладу. І радує те, що нашій молоді небайдуже їх життя. Для доброї справи треба знаходити час і світ не без добрих людей.
У нашому місті ми – як білі ворони. Дали прихисток молодим, хворим лебедям, які не змогли відлетіти у вирій, не дали їм загинути взимку, виходили, створили гідні умови для утримання птахів, які вже не зможуть жити в природі – стали порушниками. Не зрозуміло – невже краще було відмовити і полишити лебедів на вірну смерть? А взагалі – ставлення до тварин – це показник духовної свідомості суспільства! Ми вважаємо, що більша частина нашого Білопільського суспільства не є бездушними людьми. Якщо тварина хвора, в неї немає будинку і господарів – це не значить, що її треба вбивати чи полишити на призволяще. Вона в цьому не винна. Надаючи допомогу та прихисток потребуючим допомоги тваринам, ми прищеплюємо підростаючому поколінню любов до тварин, до всього живого. Така дитина не виросте жорстокою. Не пройде осторонь потребуючого допомоги.
Долучіться до доброї справи – може і ви врятуєте чиєсь життя!
|
